Proverbs 17:5
Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
Біблія (Українська)
In The King James Version
In Context
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
Cross References
Job 31:29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
Proverbs 14:21Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
Proverbs 16:5Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
Jeremiah 17:16Я ж не квапився бути пастирем у тебе й не бажав лихої години, — ти се знаєш. Що мої уста вимовили, те лежить перед лицем твоїм.
Obadiah 1:10За пригнїтаннє твого брата Якова тебе сором окриє, і будеш викоренений по віки.
Obadiah 1:12Не годилося б тобі приглядатись з утаєною втїхою горю в день брата твого, в день переведення його в чужину; не неналежало б тобі радуватись у день погибелї синів Юдиних та розширювати рота в день біди їх.